Основоположні законодавчі акти України•
Конституція України;• Декларація прав національностей України;• Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації”;• Закон України „Про національні меншини в Україні”;• Закон України „Про об’єднання громадян”;• Закон України „Про альтернативну (невійськову) службу”;• Закон УРСР „Про мови в Українській РСР”;• Закон України „Основи законодавства України про культуру”;• Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”;• Закон України „Про місцеві державні адміністрації”;• Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”;• Закон України “Про звернення громадян”.
Міжнародно-правові документи• Загальна декларація прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.);• Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин;• Закон України „Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”.
Інші нормативно-правові акти України• Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій”;• Розпорядження Президента України „Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви”;• Розпорядження Президента України „Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств”;• Комплексні заходи з реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин та розвитку культур національних меншин України на період до 2010 року (КМУ №21554/1/1-07 від 22.05.2007р.).
Основні завдання діяльності структурного підрозділу:
Здійснення заходів для забезпечення гарантованого громадянам права на свободу світогляду, створення віруючим умов і можливостей для сповідання їх релігії, надання їм вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, об'єднання в релігійні громади, інші релігійні організації;• запобігання будь-яким проявам релігійної винятковості та нетерпимості до невіруючих або віруючих інших віросповідань, зневажливого ставлення до почуттів громадян, розпалюванню ворожнечі та ненависті на релігійному грунті;• сприяння зміцненню взаєморозуміння між релігійними організаціями різних віросповідань, вирішення спірних міжцерковних питань виключно на засадах законодавства;• запобігання втручанню органів державної влади і об'єднань громадян у проваджену відповідно до законодавства діяльність релігійних організацій, а також втручанню релігійних організацій у діяльність державних органів і об'єднань громадян та інших релігійних організацій;• сприяння участі місцевих релігійних організацій у міжнародних релігійних форумах, діловим контактам із зарубіжними релігійними організаціями.
